Петро і Февронія

Петро і Февронія

Князь Петро, син Муромського князя Юрія Володимировича, захворів проказою. Шкіра на обличчі пішла плямами, червоними і білими, стала товщати, і обличчя князя стало шкіроподібно небаченого тоді слона. Переляканий князь скликав кращих лікарів і знахарів, чаклунів та магів, але ті не в силах були впоратися з хворобою, лише розводили руками, ризикуючи бути страченими.

Зовсім зневірився князь Петро, адже з кожним днем він почував себе гірше і гірше.


Одного разу вночі, чи то уві сні, чи то в хворобливому маренні, привидівся князеві старець, сивий, як лунь, в простому одязі. Спираючись на костур, він сказав: «Зцілити тебе, князь, може дочка »древолаза«-бортника, що добуває дикий мед, Февронія, селянка села Ласкавого в Рязанській землі».

Послав князь гінців в Рязанську землю за Февронією. Привезли гінці дівчину, красиву, мудрую і благовиду, з розповіддю, що слухаються її звіри лісові та птахи, що трави шепотіли їй про свої дивовижні властивості, що лікувала вона хвороби різні.

Князеві Февронія сподобалася, і пообіцяв він на ній одружуватися, якщо зцілить вона його.

Зібравши потрібні трави, та пошептавши над ними, дівчина вилікувала князя, проте він не поспішав виконати свою обіцянку, але залишив Февронію при дворі, у багатстві і постачанні. Із-за невгамовного слова(а може, по хитрості дівчини) хвороба поновилася. Князь знову попросив допомоги у Февронії, і після повторного лікування тут же на ній одружився, і стала проста селянка Февронія княгинею.

Але заздрісні і корисливі бояри не захотіли, щоб дружиною князя була простолюдинка, і заявили йому, щоб він або розвівся з нею, відпустивши її на усі чотири сторони, або пішов разом з нею. Тоді князь наказав опустити на воду човен, узяв молоду дружину і поплив з нею разом по Оке-річці. Стали вони жити як прості люди з Божою допомогою, в любові і згоді, радіючи кожному дню, проведеному разом.

Тим часом в Муроме почалися безлади. Кожен з наближених князя побажав сісти на престол. Пленталися інтриги, здійснювалися вбивства. Опам'яталися бояри і, зібравши раду, попросили князя повернутися назад, та з молодою дружиною. Князь погодився, і вони повернулися в місто.

Вірна, добра і справедлива Февронія заслужила довіру і любов городян і допомагала чоловікові правити містом.

Пройшли роки, і в глибокій старості Петро і Февронія розлучилися, прийнявши постриження в різних монастирях, узявши імена Давид і Евфросиния. Але щодня молилися вони Богові про те, щоб померти в один день, і заповідали після смерті покласти їх в одній труні і навіть заготовили для цього гробницю з одного каменю з тонкою перегородкою.


Бог почув їх молитви, і померли вони в один день і годину - 25 червня(по новому стилю - 8 липня) 1228 року. Проте священнослужителі відмовилися ховати їх в одній труні, порахувавши, що це не відповідає їх чернечим званням, і поховали їх в різних обителях, але вже наступного дня вони все одно виявилися разом. Нині їх мощі покояться в храмі Святої Трійці Свято-троїцького монастиря в Муроме.

Відтоді святі Петро і Февронія вважаються покровителями cемьи і браку, а їх союз є зразком християнського шлюбу, і цього дня, восьмого липня, віряни поминають і шанують їх.

А ще цей день вважається сприятливим для закоханих, тому як, окрім браку, Петро і Февронія вважаються символом чистої і світлої любові. Цей день можна і треба назвати православним днем усіх закоханих.

Ну а в Муроме планується відкриття Сквера сім'ї, яке супроводжуватиметься Божественною літургією у Свято-троїцькому монастирі, після закінчення якої на території обителі відбудеться концерт духовної музики.


Надрукувати